КПЛ 1:

Біблія — це книга Церкви.
Слово «Біблія» походить з грецької мови і буквально означає «писання».
Більшість біблійних текстів спочатку передавалися усно як традиція.
З часом найважливіші тексти були зібрані, і виник канон Біблії — список книг, що входять до її складу.
Православна Церква тлумачить Біблію як ікону — цілісно. Окремими віршами не можна повністю обґрунтовувати істини. Православні не сприймають Біблію буквально.
Читачу Біблії варто ознайомитися з історичним контекстом того часу, аби зрозуміти, що саме хотів сказати автор.
Церква навчає, що Біблія виникла за волею Бога, але стиль письма відображає індивідуальність авторів.
Первісно Біблія була написана грецькою, єврейською та арамейською мовами.

---

КПЛ 2:

Біблія поділяється на дві частини: Старий і Новий Завіт.
Тексти були зібрані в Палестині та навколишніх регіонах.
Не всі автори відомі за іменами.
У біблійні часи було поширено називати книгу ім’ям відомої особи. Наприклад, не всі послання, що мають ім’я Павла, були написані ним.
Мойсей не написав книги, що названі його іменем, хоча колись так вважалося.
Історія формування Старого Завіту довга. Ізраїльтяни навчилися писати лише близько 1000 років до народження Христа.
Як матеріали для письма використовували папірус з очерету або пергамент зі шкіри.
У фінському перекладі Біблії — 66 книг. Він не містить пізніших книг Старого Завіту, які Православна Церква вважає канонічними.
Ці книги називають второканонічними.
Лютерани називають їх апокрифами (апокриф = прихований, таємний).
Вплив цих книг видно, зокрема, в іконографії.

---

КПЛ 3:

Наукове дослідження Біблії є критичним. Її вивчають як інші історичні джерела.
Дослідники намагаються з’ясувати авторів і процес виникнення текстів. Різні наукові галузі вивчають Біблію.
Результати досліджень допомагають краще розуміти Біблію. Ми знаємо, що вона складена з джерел, написаних у різні часи.
Фрагменти були зібрані разом і утворили історичну лінію.
Книги Біблії були написані у певних обставинах і з певною метою.
Мета — показати, як Бог відкривав Себе в історії.
Головна тема — історія спасіння. Історичні книги Біблії — це не історія у сучасному розумінні.
Дослідники не змогли підтвердити історичність усіх біблійних розповідей. Існування Бога не підлягає науковому дослідженню — це питання віри.
Існує два біблійні канони — тобто списки книг.
Фінська Біблія коротша. Православна Церква використовує ширший канон.
П’ятикнижжя — книги Мойсея. Він не є їх автором. Вони містять передісторію народу Ізраїлю. Основна увага приділена релігійному вченню та законам.
Інша назва П’ятикнижжя — Тора, тобто Закон.
Мойсей отримав Закон від Бога і записував Божі слова. Звідси й назва — книги Мойсея.
Мойсей об’єднав 12 племен в один народ і вивів їх у Землю обітовану. З цього моменту починається власне історія Ізраїлю.

---

КПЛ 4:

У Біблії є 5 книг, які називають книгами мудрості.
Попри різний стиль, їх об’єднує тема мудрості.
Біблійна мудрість вважається Божим даром.
Цар Ізраїлю Соломон відомий своєю мудрістю, тому його пов’язують з цими книгами — вважається, що частину з них він написав.
Мудрість включає, зокрема, життєвий досвід і правильний вибір.

Йов (Іов):
Розповідь про праведного чоловіка, який зазнав страждань без вини.
Втім, він не проклинає Бога.
Йова порівнюють із Христом, тому цю книгу читають у Церкві під час Великого посту.

Псалми:
Книга Псалмів — найбільш вживана книга Старого Завіту в Православній Церкві.
Псалми стали зразком для церковних молитов.
Псалми, зокрема, писав цар Давид.

Приповісті (Притчі):
Притчі — популярний жанр літератури на Близькому Сході.
У приповістях мудрість часто уособлюється в образі старця або жінки (через жіночий рід слова).
Ісус також навчав за допомогою притч.

Екклезіаст (Проповідник):
Книга, автор якої розмірковує над сенсом життя, але не сумнівається в існуванні Бога.

Пісня Пісень:
Збірка любовних поезій і пісень.
Її вважають символом любові між Богом і Його народом.
Ймовірно, її автором був цар Соломон.

---

КПЛ 8:

Пророча книга Нового Завіту.
Описує одкровення чоловіка на ім’я Іван (Йоан).
Книга складна для тлумачення й не використовується у православних богослужіннях.
Її часто вважають описом кінця світу.
Ймовірно, вона була написана для християн, які зазнавали переслідувань.
Книга Одкровення містить багато числової символіки.
Основна тема — боротьба між Христом і Сатаною.
Кінцева битва завершується перемогою Христа.